«Вугільний магнат» Дмитро Коваленко через номінала Сергія Саприкіна довів «Інтеркоалтрейдинг» до банкрутства і вивів багатомільйонні активи за безцінь

Дмитро Коваленко, відомий у вугільних колах як «вугільний король», тривалий час перебуває під прицілом журналістів та правоохоронців як в Україні, так і за кордоном. Натомість його бізнес-партнер Сергій Саприкін залишається фігурою, маловідомою для широкого загалу. Проте саме на Саприкіна оформлені багатомільйонні підприємства, зокрема Коксохімічна збагачувальна фабрика «Воскресенська» (колишній Петропавлівський ГЗК).

Але є один важливий нюанс: Саприкін ніколи не мав жодного стосунку до вугільної галузі. Його біографія — це перелік різнопрофільних фірм на Полтавщині, компаній у сфері скла та монтажних робіт, а також низка судових процесів, проблем із кредиторами, гучних розлучень та скандалів за кермом у стані алкогольного сп’яніння. Така «біографія» зробила його ідеальною «ширмою» для Коваленка. Справа про банкрутство ТОВ «Інтеркоалтрейдинг» яскраво демонструє відпрацьовану схему контрольованого виведення активів, де ключову роль відігравали підставні власники та фіктивні покупці.

Системна схема Коваленка

Дмитра Коваленка пов’язують із тіньовим вугільним бізнесом, широкою мережею офшорних структур та непрозорими поставками російського вугілля. Його ділова імперія охоплює юрисдикції від Швейцарії до ОАЕ та Британських Віргінських островів. У цьому контексті історія з «Інтеркоалтрейдингом» не виглядає випадковим інцидентом — це логічна ланка системної схеми. Саме Сергій Олександрович Саприкін став тією «темною фігурою», яка раптово опинилася власником компанії, що отримала активи банкрута, хоча жодних компетенцій у цій сфері він не мав.

Читайте також: Сепаратистський шлейф, офшори та зв’язки з БЕБ: як Дмитро Коваленко гальмує розслідування своїх справ

Компанію «Інтеркоалтрейдинг», що володіла значними фінансовими та матеріальними ресурсами, довели до банкрутства не ринкові обставини, а штучне нарощування боргів. Зобов’язання цілеспрямовано дробилися, вимоги виносилися в окремі лоти й виставлялися на торги, які виглядали законними лише на папері. Насправді ж аукціони відбувалися без жодної конкуренції та з наперед визначеним фіналом.

Лоти із заборгованістю на десятки мільйонів гривень продавалися за смішні суми, що прямо свідчить про керований характер процесу. Покупцем активів стало ТОВ «Коксохімічна збагачувальна фабрика “Воскресенська”» (ЄДРПОУ 42265561), зареєстроване в Дніпрі, кінцевим власником якого є Сергій Саприкін. Його поява у ролі власника такого стратегічного активу чітко збіглася в часі з процедурою банкрутства «Інтеркоалтрейдингу» — і так само стрімко втратила актуальність після завершення схеми, що є класичною ознакою номінальної участі.

Роль швейцарського «Adelon AG»

Ініціатором банкрутства стала швейцарська компанія Adelon AG, яка безпосередньо належить Дмитру Коваленку. Через судові механізми Коваленко домігся банкрутства ТОВ «Інтеркоалтрейдинг». Господарський суд Дніпропетровської області у справі № 904/936/23 затвердив ліквідатора та ліквідаційний баланс, закривши провадження.

У підсумку через свою швейцарську фірму Коваленко отримав 162 млн гривень. Крім того, суд виділив 2,4 млн гривень на проведення інвентаризації та офіційні запити. Паралельно на аукціонах за безцінь реалізували чотири лоти із загальною заборгованістю 53,34 млн гривень — всього за 69 тис. гривень. Попри такі явні ознаки зловживань, суд дійшов висновку, що ознак фіктивного чи навмисного банкрутства не виявлено, списавши все на «очевидні фінансові труднощі».

За фігурою Саприкіна чітко проглядається сам Коваленко — ключова особа Adelon AG, яка у 2021–2022 роках активно закуповувала вугілля у російських постачальників. Саме його називають архітектором схеми перерозподілу активів «Інтеркоалтрейдингу» між підконтрольними структурами.

Читайте також: Торговець російським вугіллям Дмитро Коваленко: від пособника сепаратистів до «порнозірки» OnlyFans

Бізнес-ілюзія Сергія Саприкіна

Біографія Сергія Саприкіна ніяк не корелює з образом власника гірничо-збагачувального підприємства:

• Він є засновником та гендиректором компанії «Валіант-С» у Кременчуці.

• Він був власником ПП «Монтажспецкомплект» (Кривий Ріг) та директором ТОВ «ІДЛ-Гласс».

Жодна з цих компаній не демонструвала прибутковості. «Валіант-С» заробляла менше ніж 1 млн грн на рік, а «ІДЛ-Гласс» стабільно працювала у збиток. Кінцевим бенефіціаром «ІДЛ-Гласс» є Данило Дмитрович Коваленко — син Дмитра Коваленка, а сама компанія базується в Сваляві на Закарпатті. До того ж, син Коваленка фігурував у російських реєстрах, працюючи в Донецьку до жовтня 2025 року.

Сам Дмитро Коваленко також вів діяльність в окупованих Луганську та Донецьку. ТОВ «Інтеркоалтрейдинг» працювало на територіях так званих «ЛНР» і «ДНР», а інша фірма Коваленка — ТОВ «Уголь Трейд» — була зареєстрована в окупованому Луганську. Її ліквідували в лютому 2025 року, що ставить питання про справжні причини такого кроку.

Привіт від «ПриватБанку»

Портрет «великого бізнесмена» Саприкіна руйнується після аналізу судових реєстрів. Сергій Саприкін, зареєстрований у Дніпрі на вулиці Путилівській, у 2015 році був позбавлений водійських прав за керування напідпитку. У постанові суду того часу він був вказаний як безробітний.

Проте найяскравішим доказом його «спроможності» став позов «ПриватБанку» про стягнення заборгованості: Саприкін взяв споживчий кредит на 2 000 гривень — і так і не повернув його. Цей факт остаточно нівелює міф про інвестора, здатного управляти вугільною фабрикою «Воскресенська».

Висновок очевидний: Сергій Саприкін — суто номінальна фігура. Він з’являється, коли потрібно оформити на себе активи, і зникає, як тільки операцію завершено. Усі фінансові потоки та реальні рішення залишаються в руках Дмитра Коваленка, який використовує безробітних персонажів як зручну ширму для керованого банкрутства. Формально все виглядає чисто, але сутність схеми є цинічним інструментом виведення коштів.