«Квартири за ціною смартфона» для брата головного силовика: як суд намагався закрити рота медіа і чому «схема» на мільйони вилізла назовні

Українська феміда та правоохоронна система знову в епіцентрі грандіозного корупційного скандалу, що пахне відвертим свавіллям, ручним правосуддям та захистом шкурних інтересів владної верхівки. На тлі відвертих спроб заблокувати свободу слова українські медіа завдали потужного удару у відповідь, розкривши те, що керівництво Державного бюро розслідувань так відчайдушно намагалося сховати від суспільства.

143 об’єкти нерухомості: розкіш за безцінь

Усе почалося з масштабного розслідування, яке спільно готували журналісти «Слідства.Інфо» та Центру протидії корупції (ЦПК). Їхній інтерес привернув Олександр Сухачов — рідний брат директора ДБР Олексія Сухачова.

Згідно з державними реєстрами, протягом 2018–2020 років скромний харківський бізнесмен назбирав вражаючу «колекцію» зі 143 об’єктів нерухомості (квартир та офісів) у двох житлових комплексах Харкова («IT-Парк Manufactura» та інших об’єктах скандального забудовника «Строй Сіті»).

Але найцікавіше ховалося в ціні цих угод:

Нерухомість купувалася за балансовою вартістю, яка разюче відрізнялася від ринкової.

Космічні об’єкти коштували від 26,5 до 38,7 тисяч гривень за штуку! На той момент це становило за курсом близько 932–1856 доларів за квартиру — тобто дешевше за б/у смартфон.

Наприклад, лише за кілька днів липня 2018 року він скупив спочатку 30, а потім ще 28 квартир за копійки, виклавши за десятки квадратних метрів суми, сміховинні навіть для просільського ринку.

Продавала цей майновий рай компанія ТОВ «Парковий-2». Ба більше, за адресами, де скуповувався майновою масою брат одіозного очільника ДБР, раніше правоохоронці відкривали кримінальні провадження щодо махінацій забудовника, які згодом… дивним чином гальмувалися та передавалися під крило самого ж ДБР.

Скандальна заборона від одіозного судді Вовка

Коли журналісти вже готували матеріал до виходу у світ, усередині системи увімкнулися аварійні гальма. 6 липня 2026 року — рівно в день запланованої публікації — ТОВ «Парковий-2» екстрено звернулося до суду із заявою про те, що розголошення даних про «комерційну таємницю» та приватне життя брата топчиновника завдасть йому «невідворотної шкоди».

І тут на арену вийшов одіозний суддя Печерського райсуду Києва Сергій Вовк. Потужним розчерком пера він виніс ухвалу, яка прямо забороняла «Слідству.Інфо» та ЦПК публікувати будь-які матеріали про мільйонні активи Олександра Сухачова. Цей крок став відвертим і брутальним тиском на незалежну журналістику, розціненим правозахисниками як небезпечний прецедент цензури в інтересах чиновників. Навіть пізніше, під час спроб оскарження, Вовк цинічно відкидав усі аргументи про суспільну важливість розслідування.

Ефект бумеранга: 4 мільйони переглядів на знак солідарності

Ця спроба закрити рота медіа викликала ефект зворотного вибуху. Замість того, щоб поховати розслідування, одіозна заборона перетворила його на головну медіаподію літа.

17 липня 2026 року у знак солідарності вісім провідних українських медіа одночасно опублікували заборонене розслідування. Згодом до цього флешмобу долучилися ще 19 редакцій. Завдяки такому безпрецедентному кроку єдності українського журналістського цеху сенсаційне розслідування про «квартири за ціною смартфона» побачили понад 4 мільйони глядачів та читачів.

Апеляція скасувала цензуру, але питання до НАБУ і ДБР залишаються

Крапку у спробах заблокувати правду поставив Київський апеляційний суд. 23 вересня 2026 року він повністю скасував скандальну ухвалу судді Вовка, визнавши її протиправною та спрямованою на обмеження свободи слова. Як зазначила медіаюристка Оксана Максименюк, це рішення зупинило небезпечний прецедент спроб цензурувати резонансні розслідування в Україні.

Тим часом, поки фігурант скандалу масово позбувався наявних у списках квадратних метрів, суспільство чекає на справжню реакцію антикорупційних органів. Адже схема зкупівлі майна за копійки у проблемних забудовників, яких розслідують (і «зливають») підпорядковані брату відомства, є класичним маркером масштабного зловживання владою у воюючій країні.